Стаття розповідає про застосування візуальних засобів, так званих «demonstrative exhibits», у міжнародній третейській процедурі. При цьому маються на увазі графічний показ та інші наочні посібники, що спрощують для представників сторін презентацію арбітрам власного доказового матеріалу. Автор посилається на походження таких засобів спілкування в американській кримінальній та цивільній процедурі, в якій йдеться передусім про те, як переконати присяжних. Заявляє, що механізми переконання, що практикуються в американських залах судів, у третейських судах не слід застосовувати без модифікації, оскільки арбітри походять з іншого середовища (мають інші передумови), ніж присяжні. Автор розмірковує про те, в якій мірі застосування «demonstrative exhibits» у ході міжнародної третейської процедури має сенс чи навіть є бажаним, – головним чином, у комплексних з технічного боку справах. Підкреслює, що при цьому завжди важливо враховувати походження та правову культуру арбітрів, і завершує свою статтю низкою практичних міркувань для представників сторін та арбітрів.