Принцип автономії волевиявлення сторін арбітражної процедури часто згадується у контексті вибору матеріального права або правил, що підлягають застосуванню. У той час як відносини між сторонами та арбітрами вже були об’єктом детального вивчення, питанню впливу застосування принципу автономії волевиявлення на призначення арбітрів було приділено набагато менше уваги. У статті відстоюється теза, що зв’язок між автономією волевиявлення сторін та призначенням арбітрів також заслуговує детального вивчення, незалежно від того, ким здійснюється призначення – сторонами, іншими арбітрами колегії або різними особами та організаціями, що діють як органи призначення (appointing authorities), оскільки встановлення арбітражної колегії відкриває потенційно слабкі сторони арбітражних постанов при процедурах їх анулювання або приведення у виконання, що проваджуються у різних загальних судах. У статті розглядаються також межі автономії волевиявлення сторін при призначенні арбітрів та функція цих меж при забезпеченні того, аби у межах третейської процедури були наявні встановлені умови справедливого та належного процесу.